Після ретельного вивчення умов конкурсу, які ви теж можете прочитати
за посиланням, сформувався висновок, що пропозиція має сенс. Програма надання грантів діє щороку. Особливу увагу привернула простота процедури подання заявки на участь: порівняно з грантовими програмами від інших організацій, про які я вже чув раніше, сформувати пакет документів та виграти конкурс здавалось цілком реальним. І ці надії виповнилися. Якщо коротко, для цього потрібно було виконати лише декілька умов:
1. Відкрити ФОП.
2. Подати заявку на участь.
3. Розробити бізнес-план.
4. Захистити проєкт.
При чому, вимоги до документації виявились дуже лояльними. З більшістю питань можна впоратися самостійно. Але з досвіду — краще все-таки залучити для консультації бухгалтера ще до реєстрації ФОП, а бізнес-план розробляти з фахівцем обраного напрямку діяльності.
Оскільки сума гранту, згідно умов УВФ, сягала 500 000 — 3 000 000 гривень, стало зрозумілим, що це може бути лише невеликий стартап або розширення вже діючої справи, якщо вона вже є… Зважаючи на найскладніші умови для розвитку бізнесу в Україні, було критично важливо уважно оцінити перспективи та можливі ризики. Оскільки Україна багата саме чорноземом та сільськогосподарськими традиціями, було вирішено будувати невеличке ветеранське агропромислове підприємство. А осінній сморід від спалювання стерні на полях – підштовхнув у необхідний напрямок.
Початком власної справи було обрано придбання вживаного трактора та преса-підбиральника (тюкувальника) для виконання підрядних робіт зі збирання та тюкування відходів рослинництва (сіна та соломи). А також — в перспективі, вже за межами грантового проекту — іншого навісного обладнання, причепу. Таким чином, основний вид діяльності полягатиме у зборі та тюкуванні залишеної після збору врожаю соломи, заготівлі сировини для виготовлення змішаних кормів для худоби, переробних підприємств.
1. Створити прецедент “Від ідеї до успішного, працюючого ветеранського бізнесу”, як приклад для учасників бойових дій, що бажають змінити своє життя власними силами, займатися цікавою справою, підвищити доходи, закласти перспективи для стабільного, забезпеченого майбутнього своєї родини і родин інших ветеранів.
2. Підтримувати та зміцнювати традиції ветеранського побратимства, взаємодопомоги, взаємодовіри.
3. Надихнути побратимів, надати їм перевірений на власному досвіді, діючий інструмент — отримання гранту, організацію процесів, досягнення цілей.
4. Запропонувати військовим, ветеранам, інвалідам війни й АТО, ВПО такий вид діяльності, який задовольнить їх матеріальні потреби, надасть впевненості, підтримає та полегшить адаптацію, соціалізацію після демобілізації.
5. Створювати достойні робочі місця для тих, хто не має можливості, хисту чи бажання розвивати власний бізнес, але потребують бути корисними, успішними спеціалістами.
Зараз проект знаходиться вже на фінальній стадії – техніка придбана і підготовлена до виконання роботи у полях, проводиться захист результатів проекту.
Не дивлячись на складнощі, відчувається впевнений рух вперед. Накопичується досвід перемовин з продавцями, з’являються перші результати, розширюється коло спілкування з аграріями. В майбутньому є плани розширювати підприємство. Після виходу на виробничу потужність наступним етапом може стати відкриття всеукраїнської ветеранської франшизи, створення фонду для допомоги ветеранам та членам їх родин.
Також, майже від початку діяльності планується надання безплатних послуг, чи за пільговими цінами, сім’ям ветеранів, загиблих захисників.
Вважаю, що рішення про прийняття участі у конкурсній програмі УВФ було правильним. Усі складнощі, що з’являлися і з’являються в процесі, якщо неможливо побороти самому, допомагають побороти родина, друзі і побратими. Сумно було б потім жалкувати про втрачену можливість. Бажаю усім надихнутися впевненістю у завтрашньому дні, нашої скорішої перемоги і спробувати свої сили. Слава Україні!!
Як ми солому збирали
Оригінальний допис у Фейсбук від 30 липня 2024
Я вже раніше розповідав про те, як мене влітку 2023 побратими вмовили спробувати на власному прикладі показати можливості участі звичайної людини у конкурсній програмі «Варто: підтримка ветеранського бізнесу» від «Український ветеранський фонд». На отримані кошти було вирішено будувати невеличке ветеранське агропромислове підприємство, початком роботи якого було надання послуг з тюкування соломи після збору врожаю, надалі – купівля додаткового навісного обладнання і надання послуг. Процедуру – захисту проекту, придбання техніки було завершено ще у увітні. У червні і на початку липня були останні підготування техніки до виконання робіт у полях і остаточні домовленості з замовниками послуг.
І коли почалися жнива – прийшла нагода випробувати свої сили…
Сказати що було складно – це нічого не сказати.
Прислів’я про поганого танцюриста я пам’ятаю, і при цьому, цей рік підготував нам сюрпризи:
1 – Майже за три тижні до запланованих робіт ми зтикнулися з відсутністю тракториста…. Двох кандидатів, з якими ми домовлялися щодо працевлаштування щє на початку весни, отримали повістки і пішли служити…. Кандидати другої черги – один взагалі сказав що він боїться з дому виходити, бо тут повістки усім роздають, навіть не розпитавши про зарплатню і умови праці, а другий питав чи можемо ми йому бронь надати… Оскільки крім влаштування у бойовий підрозділ нічого запропонувати ми не змогли – ми знову почали шукати. Пошук серед усіх знайомих нічим не допоміг…. Керівники фермерських господарств цього року познімали свої краватки і переодягнувшись у робу полізли у кабіни своїх комбайнів, бо нема кого садити за кермо, а косити треба край… Продовження бойових дій, відсутність демобілізації, необхідність поповнення особового складу призвела до того, що в для робіт у полі майже не залишилося механізаторів…. Якимось дивом знайомі знайомих знайшли нам хлопця з відповідною категорією прав, із закритим питанням щодо мобілізації і бажанням співпрацювати. Буквально за пару днів до виїзду на поле ми проводили з ним і співбесіду і вчили нюансам роботи і обслуговуванню тюкувальника. Попре це все ми в поле виїхали вчасно.
2 – Повна відсутність вільного часу і постійна потреба безпосередньої участі у налагоджені процесів… Погода цього року додала своїх коректив: аномальна спека перенесла жнива на два тижні раніше ніж завжди і мені ледь вдалося підгадати першу за третій рік двотижневу відпустку. Знову допомагали усі знайомі і знайомі знайомих… Інколи руки вже опускалися від безвиходу, але несподівано рішення проблеми знаходилося за допомогою тих, на кого навіть не розраховував.
3 – Відсутність дощів з весни і та ж сама спека не сприяла росту зернових, частина посівів взагалі була низькоросла та й з полупорожнім колосом. Виснаженість землі, недостатність вологи і добрив, спека – це все призвело до того, що більшість соломи після збору врожаю взагалі була непридатна для збирання, оскільки була дуже кріхка. Навіть з росою її збирати було просто неможливо… Що булки ростуть не на деревах – я знав з дитинства, але до цього я ніколи так тісно не стикався з темою вирощування зернових. Цього року я перший раз в житті тримав у руках зовні красивий колосок, не дуже високий, в якого повністю відсутні зерна і солома розсипається в пил при спробі її просто зігнути.
На частині полів району, що знаходиться в обробці великих агропідприємств, збір врожаю проводився з подрібненням соломи і майже на наступний день, після збору врожаю, земля була передискована. Власники не були готові затягувати строки обробки землі, поки ми будемо тюкувати/вивозити натюковане, і тюкована солома їх поки не зацікавила. Солома з цих полів нам не дісталася, але радує хоча б те, що спалювати на цих полях солому цього року не будуть. На частині полів, де нам вдалося заздалегідь домовитися про тюкування соломи, нас теж чекав неприємний сюрприз – або було зкошено дуже високо і валок настільки прозорий, що була відсутня економічна доцільність заганяти туди трактор, або солома дуже кріхка і при тюкуванні більша її частина перетворювалась на пил….
4 – Головним сюрпризом, ще до початку діяльності, виявилась зацікавленість податкової отриманими мною в рамках конкурсної програми УВФ коштами, в розрізі необхідності слати податку на прибуток, у розмірі 19,5 % від всього розміру фінансової допомоги….
Соромно признавати свою дремучість в розрізі оподаткування, але при формуванні, перевірці і затвердженні бізнесплану нам ніхто не порадив включити у витрати ці кошти. Признаю, що вважав буцімто фінансова допомога не вважається прибутком і не обкладається податком, бо це гроші отримані ФОПом не від своєї діяльності. Спілкування з такими ж переможцями свідчить по відсутність єдиного підходу до оподаткування отримувачів фіндопомоги у різних регіонах. На власні кошти вже було придбано інструмент, розхідники, планувалася закупка додаткового навісного обладнання і тут, як казав кіт Матроскін: «Знову витрати непередбачувані»… Перспектива необхідності виплати чималого податку трохи вибила з колеї і змінила плани….
Щодо самого збору соломи – можу сказати що все це можливе, але по факту (коли сам приймаєш безпосередню участь в процесі) виявляється трохи складніше, ніж при написанні проектної заявки. У полі можливо розраховувати лише на якість підготовки техніки, розуміння як вона влаштована і працює, і на свої сили. Будь-яка техніка потребує якісного обслуговування перед виїздом у поле. Цього теж треба навчити того, хто буде керувати технікою і контролювати, необхідні спецінструменти і розхідники. Чи то ми виявилися дуже вправними, чи то дуже складних поломок не було, чи то техніка хоч і б\у, але ж німецька – складностей, з якими ми б не впоралися, в нас не було. Окрім того, що щось зловили лівим переднім колесом трактора і воно почало приспускати. Але це ж не гусянку в танку при -20 в полі замінити, ми проблему побороли. Чому згадався танк – бо в танку є куди скласти інструменти, воду і невеличкий запас необхідного, а у трактора, окрім кабіни, немає місця де б було можливо щось з собою возити, окрім пари баклажек води. Тому коли трактор з тюкувальником працюють в полі, десь поруч постійно повинна бути «швидка допомога» – автомобіль з інструментами, запчастинами, водою, паливом, мастилами/змазками, вогнегасниками, аптечкою, генератором, компресором, їжею, помічником або змінним водієм і т.д.
8 годин поспіль одному водієві скакати по полю в таку спеку, навіть при наявності кондиціонера в кабіні трактора, дуже складно… Сонечко, крізь віконечка, прогріває дебело… За бортом було вищє 40 градусів в тіні… У разі необхідності щось підлаштувати – теба вилазити з кабіні, зразу кидає в піт.. А земляна та солом’яна пилюка, яка всюди, приліпають до тіла краще ніж клеюча суміш ЦЕРЕЗІТ до мокрого бетону… Отаким спітнілим і «проштукатуреним» знову залазиш до кабіні і погнав далі… У двох по черзі, через 2-3 години – працювати набагато легше і наш рекорд був 13 годин поспіль лише в полі, з невеличкими перервами на поїсти, почистити від пилу повітряні фільтра, усунути маленькі негаразди… І з ци ми впоралися!!!
Щодо тюкування – ми виробляли 6-30 тюків (приблизно 1,5 – 7,5 тон) в годину. Але 30 тюків в годину було далеко не завжди, бо це дуже залежить не тільки від вправності тракториста, а й від розміщення валків в полі, наповненості валка, яка в свою чергу залежить від якості колоска, висоти зрізу і ширини жатки комбайна, якою проводився покіс і навіть рельєфу поля…
Плани в нас були дуже амбітними…. Коли розраховувався бізнес план ми рахували виробничу спроможність у min 100 тюків на день і планували вийти на рівень 250 тон за 10 днів при 7 годинному робочому дні і одному трактористі або 500 тон за 10 днів при 14 годинному робочому дні і двох трактористах. Але цього разу нам вдалося зробити набагато меньше. Бо виявилося, що цього року нам майже нічого збирати… Були поля, на яких за 5 годин ми збирали лише по 40 тюків… Але вважаю що не може бути завжди так погано, що все не наладиться. Все буде добре!!! Ми прорвемось!!!
Подяка за можливість спробувати свої сили «Український ветеранський фонд». Окрема подяка фахівцям «FarmyLand» Андрію і Володимиру, які нам присвятили цілий день для виконання пуско-налагоджувальних робіт безпосередньо в полі і їх керівництву, яке надало нам пакувальний матеріал з відстрочкою платежу; компанії «WOG» – за персональну знижку на паливо; фахівцям компанії «ZIС» – за велику знижку на мастильні матеріали; за поради і приділений час навчально-консультаційному центру «Атлант»; Асоціації ветеранів-підприємців – за надані поради; Дніпровському Міському Об‘єднанню Ветеранів АТО/ООС і усім друзям і побратимам, хто допомагав і продовжує допомагати у вирішенні виникаючих проблем.
Повторюся: незважаючи на перелічені складності вважаю, що рішення про прийняття участі у конкурсній програмі УВФ було правильним. Усі складності, що з’являлися і з’являються в процесі, якщо неможливо побороти самому, допомагають побороти родина, друзі і побратими. Сумно було б потім жалкувати про втрачену можливість.
Бажаю усім надихнутися впевненістю у завтрашньому дні, нашої скорішої перемоги і спробувати свої сили. Слава Україні!!